Літери г та ґ у словах іншомовного походження

\

Проф. І. Вихованець описує місце фонеми ґ в українській мові так: \ «Фонема ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що і сприяло закріпленню літери ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова»1. \ Існують дві відмінні пропозиції впровадження літери ґ, що їх представляють з одного боку проф. О. Пономарів, а з іншого - проф. В. Німчук. \ Проф. О. Пономарів твердить: «У словникові щодо використання фонем г та ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Українського правопису» 1928 р. з деякими уточненнями, а саме: \ 1. проривний ґ і фрикативний г слов'янських мов завжди відтворюються українським г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa - голова, чес. mohutný - могутній та ін.); 2. у всіх грецизмах вживається тільки г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.); 3. у запозиченнях з інших мов фонема h послідовно передається через г, а не х (гокей, гоббі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.); 4. g у давно засвоєних словах також відтворюється українським г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.); 5. у неслов'янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо h та g, що передаються відповідно через г та ґ: Hegel - Геґель, Copenhagen - Копенгаґен»2. \ Проф. В. Німчук вважає, що «на сучасному етапі доцільно вернутися до правил 1919 - 1921 р. і проєкту Українського Правопису 1926 року, що веліли в іншомовних запозиченнях - загальних назвах писати г, незалежно від того, h чи g вони мають у мовах-джерелах, а в топонімах й антропонімах писати г та ґ відповідно до того, з h чи g звучить і пишеться назва в мові, з якої слово до нас прийшло (крім давно засвоєних, зокрема через грецьку мову, - Англія, Єгипет, Рига та ін.)»3. \ Рекомендація ІБТП \ ІБТП пропонує не надуживати літерою ґ і невмотивовано не розширювати її вжитку у релігійній і богословській лексиці, зберігаючи фонологічну систему української мови. \ 1. У загальній лексиці (запозиченій зі слов'янських мов, з грецької, латинської та інших) фонеми г і ґ передавати тільки буквою г, крім тих, що засвідчені з ґ у Словнику іншомовних слів (Київ, 2000). 2. Через ґ можна писати лексеми, які є незасвоєними запозиченнями (альтер еґо, Вульґата, Ґавдеамус, персона ґрата, Септуаґінта). 3. У топонімах й антропонімах писати г або ґ відповідно до того, h чи g звучить і пишеться у назві в мові-джерелі, крім давно засвоєних запозичень (їх пишемо лише через г). \ Пишемо з г // Пишемо з ґ \ агапа // альтер еґо \ Агатангел // Вульґата \ Агафія // Ґавдеамус \ агіографія // персона ґрата \ агностик // Септуаґінта \ агностицизм // \ ангел // \ апологетика // \ апологет // \ апологія // \ архистратиг // \ Атенагор // \ Атеноген // \ Галатія // \ Галилея // \ Галина // \ -гамія // \ геєна // \ Геката // \ -генез // \ генеза // \ Георгій // \ Гера // \ Геракл // \ Геркулес // \ герменевтика // \ Гермес // \ Геродот // \ гетеро- // \ Гетсиманія // \ Гея // \ гимн // \ гимнографія // \ гіпер- // \ гіпо- // \ Гіпократ // \ гноза // \ -гнозія // \ гностицизм // \ Гологота // \ Голіят // \ Гомер // \ гомілія // \ гомілетика / \ гомо- // \ Гомора // \ -гонія // \ -грама // \ -граф // \ -графія // \ григоріянський // \ деміург // \ догма // \ его- // \ екзегеза // \ Євангеліє // \ Єгипет // \ ігумен // \ індельгенція // \ керигма // \ колегія // \ колегіяльність // \ конгрегація // \ літургійний // \ літургія // \ -лог // \ -логія // \ Логос // \ магія // \ містагогія // \ регент // \ релігія // \ Теоген // \ Теогност //